Бєлоусова Дарія, 9-а клас, заклад загальної середньої освіти гімназія № 6 Дружківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Дем’янова Олена Олександрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Минуле буде опрацьовано лише тоді,

коли вдасться подолати

самі причини подій минулого

(Теодор Адорно)

Кривда. Забуття. Прощення. Ці слова є в житті кожної людини.

Чому людина завдає кривди? Як із цим жити? Як забути та простити? Чи варто взагалі забувати та прощати?

Чи може людина виправитися? Це, певно, ті питання, які задає собі людина, яка зіштовхнулася з кривдою.

Люди споконвіку прагнули жити за законами честі та справедливості. Проте не завжди вдавалося досягнути цієї мети та жити правдою, не завдаючи нікому моральної або фізичної шкоди. Кривдники нерідко залишалися непокараними. Кривда зазвичай руйнує душу жертви, убиваючи надію на щасливе майбутнє. Жити за правдою та не задавати кривди – вічне протиборство в умах і серцях людей.

Сьогодні наша країна «переживає» дуже важкі часи. Сьогодні ворог убиває дорослих людей дітей, руйнує домівки, руйнує родини, «виганяє» людей із власних домівок. Війна… Усього п’ять літер, усього одне слово. Вона страшна та жорстока. Вона руйнує звичайне життя, забирає впевненість у завтрашньому дні, робить світ незрозумілим. Вона прийшла в моє життя, у мій дім, у моє місто, у мою країну. 24 лютого 2022 року – це ранок, який розділив наше життя на «до» та «після», це ранок, який змінив кожного з нас, це ранок, який змінив мене та моє життя. Я прокинулася зранку не від будильника, який мав розбудити мене до школи, а від слів матері, яка тремтячим голосом вимовила: «Донечко, почалася війна».

Багато моїх друзів виїхали з країни, щоб захиститися від цього жахіття, але є й ті, які залишилися. До цих людей відноситься і моя родина. Ми кожного дня живемо «на паузі», сподіваємося, що скоро все закінчиться, переглядаємо новини, віримо в наших захисників. Коли наше місто попало під обстріл, ми дуже злякалися, зібрали найнеобхідніші речі та поїхали в іншу область нашої країни.

Нас добре прийняли, надали житло, їжу, ми отримували гуманітарну допомогу, але душа прагнула повернутися додому, кожного дня на чужині ми згадували наш дім, двір, вулицю, місто, школу, друзів.

Ми повернулися. Хочу, щоб усі мої друзі повернулися в свої рідні домівки. Хочу посміхатися, хочу мати справжнє дитинство, яке війна забрала в мене. Війна забрала в мене почуття безпеки і спокою, легкості і безтурботності, бажання мріяти та можливість планувати майбутнє, можливість зустрічатися з друзями та мандрувати.

Із початком війни в мене, як, напевно, і в кожного українця прокинулось почуття за будь-яку ціну зберегти нашу країну, захистити її від нападу агресора. Ми, саме ми, наші родини, наші брати, сестри, друзі — це майбутнє нашої країни, саме ми повинні зробити його мирним та щасливим. Ми – діти України, ми — на своїй землі, ми — її майбутнє. Україна не стане на коліна! Ми цього не допустимо! Наші захисники зараз, віддаючи свої життя, захищають нас, щоб ми жили у вільній державі. 

“…кажуть, герої не вмирають, але я хотів би, дуже хотів би, щоб вони замість бути героями жили”.

Війна – це біль, страх, переживання. Це час небезпеки, вибухів, «прильотів», сирен, час невпевненості. Чи можна зрозуміти та пробачити війну, чи можна пробачити людину, яка тебе кривдить, людину, яка кривдить твою країну, людину, яка кривдить твій дім?

Святе Письмо постійно закликає пробачати інших. «Діяння прощення означає волю скривдженого пробачити кривдника. Це дар Духа Святого – дар ради». Тобто це конкретне рішення, яке має бути вільним, добровільним та свідомим, а не видавленим із нас.

Спостерігаючи за життям сотень людей, стає зрозуміло: здатність прощати – це не просто чеснота, це справжній талант. Прощаючи людину, ми відпускаємо її з добром, а добро, як правило, має властивість повертатися. У світі буде набагато більше щастя, якщо мільйони людей позбудуться образи і гіркоти, та знову почнуть насолоджуватися життям.

Я вірю в нашу перемогу і знаю, що зовсім скоро вона обов’язково буде.

Слава Україні! Героям Слава! Усе буде Україна!