Окупація міста з 04.03.2022. Крізь вибухи, стрілянина. Чужі люди в місті, військові, військова техніка, блок-пости. Страх залишити свою дитину одну на вулиці чи вдома. З'явилися великі черги за хлібом, яйцями, молочними продуктами. Неможливість перевести в готівку хоч 1000 гривень, тому що банкомати перестали працювати. Великі магазини, аптеки, банки, школи, садочки закрились. Стикнулись з нестачею медикаментів. Щоб спіймати зв'язок та інтернет мешканці шукали місця по місту. Це був якийсь квест, який принесла нам війна.

Виїзд з міста дуже запам'ятався. Раніше, щоб доїхати до Запоріжжя з нашого міста, треба було витратити десь дві години і ти в Запоріжжі, це приблизно 120 км. Тоді ми виїзжали 2 дні. Довгі черги з машин, автобусів. Літо, спека, невідомість. Багато чужих блок-постів, перевірки речей, у мене перевірка ноутбука. Дитина сама залишилася в автобусі з нашими речами, поки в мене перевіряли ноутбук. Зв'язку немає. Вона трохи злякалась, тому що мене не було десь приблизно годину.