Рідне місто Дергачі прийняло на себе удар у перші дні війни. Обстріли і бомбардування були постійно, тож я з дітьми сиділа в підвалі. Так тривало чотирнадцять днів. Ліків, хліба і продуктів у місті не було, тому що всі магазини та аптеки закрились. 

Виїжджала з родиною з Дергачів, ризикуючи життям.

Доїхали до вокзалу у Харкові, залишили там машину і евакуювались потягом. Декілька місяців перебували у Світловодську, потім повернулись додому. Я педагог, мрію знову працювати. Сумую за своїми учнями, дуже хочу їх зібрати на урок.