Вострецова Ангеліна, 10-а клас, Одеський ліцей № 86

Вчитель, що надихнув на написання — Вороненко Ірина Володимирівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Лютий…2022-й…Я пам’ятаю цей жахливий день, який розділив мій світ на «до» та «після». Стурбовані обличчя моєї родини. А що тепер? Як жити далі? Опанувавши страх, ми зрозуміли, що знову потрібно боротися за свою країну, за волю, як колись виборювали свободу та незалежність наші пращури.

Історично склалося так, що українські землі знаходяться на перетині торгових шляхів, є надзвичайно родючими й багатими на природні ресурси, а тому дуже вигідними для заселення. Ці території були значущі не тільки для корінних мешканців, а й приваблювали загарбників.

Від початку свого існування наша країна відстоювала свою державність, починаючи з печенігів, монголо-татар, Польського та Литовського королівств, Кримського ханства, Московського царства, Угорщини, Молдови та Османської імперії.

Після появи козацтва утворилася держава – Гетьманщина. Країна укладала політичні союзи та об’єднання заради збереження своєї незалежності та державності. Вона була першою в Європі демократичною державою, де існувала конституція і проводилися незалежні вибори.

Гетьманщина за період свого існування побувала під впливом різних держав, але їй завжди вдавалося зберегти свою культурну спадщину та традиції. Через віки боротьби ідея цієї держави переросла в УНР. Час минав, боротьба тривала…

70 років країна потерпала від радянської влади: заслання і розстріл української інтелігенції, голодомор. Боротьба українського народу була не даремною: у 1991 році Україна здобула незалежність!

Незалежна Україна перебувала під впливом минулої радянщини в образі росії, яка гальмувала нас від розвитку та самостійного шляху. Анексія Криму і присвоєння частини територій Луганської і Донецької областей не зупинили багатьох від співпраці та дружби з ворогом. Події 2022 року – повномасштабне вторгнення росії — розділило нас на різні «табори». Багато людей змінили своє ставлення до ворогів: одні - «спалили мости», а інші - обрали шлях зради.

Війна вплинула на мій світогляд. Я, як і більшість українців,

до 24 лютого використовувала російський контент, але зараз остаточно відмовилась від нього, і це було не складно, адже ненависть до всього ворожого зупиняє мене від його споживання.

Здивуванням для мене стала підтримка ворожої агресії іншими країнами та народом країни-терористки.

На початку війни для мене та моїх батьків було складно зробити вибір: виїжджати з країни чи ні? Ми вирішили залишитися з татом і нашою країною. Мені було сумно, що деякі мої друзі поїхали, однак ми спілкуємося кожного дня, надсилаємо одне одному фотографії і завжди чекаємо на зустрічі. Під час Великої війни моя родина стала ще міцнішою. Із ріднею, яка живе в різних кутках країни, спілкуємося щодня. Ми дуже турбувалися про них на початку війни, адже вони живуть в зонах, де відбувалися збройні сутички.

Чоловіки з моєї родини в перші дні стали на захист Батьківщини, спочатку вони пішли добровольцями в ТРО і брали участь у вуличних боях, а тепер воюють на передовій. Там часто не буває зв’язку, і ми не перестаємо думати про них, особливо, коли вони «на нулі». Рідні відчувають нашу підтримку. Як казав Роман Шухевич: «Вони воюють за тих, кого люблять, за тих, хто в них за спиною».

Щоденні новини жахають мене до сьогодні, я відчуваю біль і сум у душі через те, що відбувається в моїй країні.

Моя родина постійно підтримує людей, які потребують допомоги: ми віддаємо речі на благодійність, донатимо, беремо участь у благодійних ярмарках, а також у виготовленні поживних і корисних батончиків для військових.

Вивчаючи історію, я дізналась про тернистий шлях українства, стаю ще більше вмотивованою до боротьби, вірю в перемогу історичної правди.

Кожен має пам’ятати слова В’ячеслава Чорновола: «Україна починається з тебе!»