Катерина Сівоздрав пережила найболючішу втрату, але все ж таки знайшла в собі сили допомагати іншим. Мало того, організувала у Ружинській громаді потужний волонтерський рух.
Війна забрала у Катерини найцінніше — її чоловіка. Він пішов на фронт у перші дні вторгнення. Востаннє жінка говорила з ним перед боєм за село Мощун у Київській області. "Напередодні 8 березня вони вже були на позиціях, а з 11-го зв'язок зник", — розповідає вона.
Дата його загибелі — 12 березня, але остаточне підтвердження цього факту Катерина досі не отримала. Впевненості, що ховала саме свого чоловіка, жінка не має. "Я хочу впевнитися, що це дійсно був він", — говорить вона, згадуючи про свідків, які були з ним на позиції. Попри всі труднощі, Катерина не зламалася. Навпаки — стала символом стійкості та сили духу у місцевому волонтерському осередку.
