"Чоловік привіз з районного центру частину снаряда, який розірвався"

Коли почалось вторгнення була дома, готувалась до збору онуків у школу і коледж. Один з моїх онуків був без батьків, ми з чоловіком несли за його відповідальність. Був розпач перед цією ситуацією, розпач за країну, за ситуацію загалом, але ми вірили нашому президенту і його команді, звіти президента кожного дня дуже підтримували. Була президентська допомога у нашому містечку двічі, цього було достатньо, були деякі кошти на перший час, так і прожили. Родина дружня, підтримуємо один одного та допомагаємо, потихеньку налагоджується. Були дзвінки підтримки у часи розпачу, були вчасні зустрічі, була фінансова підтримка з боку родини і держави. Робота була, але наразі такої роботи менше за віком, але нічого, трохи діти допомагають, трохи самі щось робимо, ми живемо у селі, трохи маємо городини. Чоловік привіз з районного центру частину снаряда, який розірвався, він і нагадує про лихо.