Чоловік отримав інвалідність через повну ампутацію лівої кінцівки внаслідок обстрілу, його мама загинула.

Діти психологічно були травмовані. 

Ми жили повним життям, а в нас його забрали. В нас було житло і залишились без нього. Заради безпеки дітей виїхали в чуже місто.

Це був ранок 24.02.2022, ми були вдома. Спочатку ніхто не повірив і гадали, що це якась помилка і, що скоро все буде добре. Дітям довго не повідомляли про початок війни, бо гадали, що дитині важко буде зрозуміти та прийняти. Але коли вони почули вибухи дуже поряд, були вимушені розповісти. В їхніх очах був жах.

Чоловік після ампутації довго не міг отямитися, 

втрата близької людини від прильоту для всіх стало важким тягарем. 

Діти досі бояться знов залишитись без даху над головою. З гуманітарною катастрофою, на щастя, не стикнулися, нам добре допомагали.

На згадку про колишне життя у нас залишились ключі від житла, яке знищено.

Віддати до музею їх не можу, бо вони дорогі як пам'ять.