Війна мене застала в Кремінній. Почались масовані обстріли. Не стало води, світла й газу. Я не могла повірити, що може таке бути. Вибухи було чутно постійно. Я весь час думала, куди бігти ввечері, до якого підвалу. Чекала, що буде далі, але ситуація тільки погіршувалась. Прикро було виїжджати, але іншого виходу не було. 

Я виїхала з Кремінної. Думала, що на два тижні. З собою я нічого не взяла. Зараз живу одним днем. Дуже хочу додому.

Раніше життя було влаштованим, всі рідні поряд. Зараз нічого не залишилось з минулого. Чоловік не зміг поховати батька, який помер на окупованій тери

торії. Я дуже хочу миру. Планую повернутись на рідну землю після визволення.