Я жила в Кремінній. Через місяць евакуювалась. Чоловік залишався у місті, бо працював у ДСНС. Я виїхала потягом зі Слов’янська. У потязі було багато людей, дітей. Я доїхала до Львова, жила на стадіоні. Потім мене поселили у селі.

Чоловік евакуював людей з Кремінної. Вивозив людей шкільними автобусами. Після окупації він виїхав до мене.

На даний час винаймаємо будинок у Рівненській області. Я їжджу на роботу до Рівного. Я вдячна всім людям, які нам допомагали. Приємно, що багато небайдужих. Нам приносили продукти, постіль. 

Зараз я чекаю тільки миру. Дуже хочу, щоб закінчилась війна. Хочу, щоб Україну відновили.