«Найстрашніше - не знати, що з твоїми рідними», - каже Марина. Вона поїхала, коли обстріли Забуяння стали надто небезпечними. У шкільному підвалі вже за звуком визначали, що відбувається: відліт, приліт, авіація. Гинули знайомі. Марина поїхала за кордон. І там отримала дзвінок від чоловіка. Він освідчувався в коханні, наче прощався. Чоловік у той момент кинувся допомагати гасити будинок, який потрапив під обстріл. І опинився під повторними залпами російських "градів". Подружжя зустрілося знову за два місяці і разом допомагало громаді відновлюватись.