Я думала, що обстріли швидко закінчаться, але так не сталося. З дитиною виїхала до Польщі. В евакуаційному потязі було багато людей та було дуже холодно. Коли я приїхала до Польщі, єдиним бажанням було зігрітись. 

Чоловік залишався у Слов’янську. Виживав без води і газу. У місті були постійні прильоти.

Чоловік працює у поліції. Багато разів їздив на рятування людей з-під завалів.

Через стрес у мене почалися панічні атаки. Зараз я лікуюсь та намагаюсь подолати тривожність. Сподіваюсь, що у майбутньому приводів для хвилювань буде менша та війна закінчиться.