24 лютого 2022 року Наталія побачила в небі перші військові літаки. Вже 25 лютого в її рідне місто Токмак зайшла колона російської техніки. Жінка з горища спостерігала за нерівним боєм між російськими військовими та невеличким загоном оборонців міста. З того часу почалося непросте життя в окупації.

Наталія працювала листоношею - таємно через російські блокпости вона розносила людям українські пенсії, продовжувала говорити українською та щиро вірила, що місто звільнять. Про небезпеку для її життя сповістив один з колаборантів – син Наталії на той момент служив у ЗСУ. Звістку про смерть сина жінка отримала вже у Василькові. Пам’ять про нього не дає Наталії зупинитися – жінка займається активною волонтерською діяльністю в громадській організації «Відсіч».