Дорофеєва Дарина, 11 клас, Бахмутська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Соледарської міської ради Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Приходіна Ірина Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Привіт, я Дарина, дитина війни. Мені 17 років, ось уже 10 років я відчуваю відлуння війни. Раніше я жила в Донецькій області  у місті Бахмут, але все змінилося і нам довелося виїхати до Полтави. Хмарним ранком 24 лютого 2022 року війна вломилася в моє життя, у життя  кожного українця. Увесь світ перевернувся. Кровожерна, жорстока, бездушна війна йшла мертвими кроками, збираючи за собою страх та залишаючи смерть і руйнування.

Ховаючись від постійних обстрілів, сидячи у підвалі без їжі, води, світла та тепла, постійно питала: «Чому? Чому саме ми повинні через це проходити. У чому наша провина?» Але відповіді і досі не знаю. 

За цей час моє життя змінилося. У мене з'явилися нові друзі, інший будинок та школа. Нові плани на майбутнє. У Полтаві я почала займатись танцями, це допомагає мені відволіктись від поганих думок. Танці мені подобалися ще з дитинства, тому я вирішила, що займаючись улюбленою справою, зможу допомогти своїй країні наблизитися до перемоги. Разом з моїми друзями  стали проводити благодійні концерти, таким чином збирали гроші на допомогу ЗСУ. Нас помітили та почали запрошувати до виступів в інші містах та селах.

Це допомогло нам швидко назбирати гроші на протез одному пораненому військовому з мого села. Також ми назбирали коштів на декілька машин для військових.

І на сьогодні ми продовжуємо проводити благодійні концерти, збираючи грошову допомогу нашим захисникам. Саме через війну я бачила багато крові та  сліз невинних людей. Ворог безжально нищить мою Україну,не шкодуючи літніх та дітей. Палають лікарні  та школи, оселі та заводи. Нелюдам не вдасться поставити на коліна мій народ,нас не зломити,бо в нас тече кров мужніх та вільних козаків. Ми все подолаємо: тривоги і блекнути, втрату домівок і незручності дистанційного навчання.

На думку приходять слова  П.Тичини: « Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була».

Я вдячна нашим мужнім захисникам, найхоробрішим воїнам у світі!. Кожен день вони захищають мою країну та нас, українців. І я молюся за них та за нас усіх,щоб лютий ворог покинув нашу Україну і вона стала Вільна та Незалежна, а також квітуча як була раніше. Слава Україні. Героям Слава.