Через війну ми кинули дім, були два рази під бомбардуванням на вулиці, пережили влучання в дім. Матеріально ніяк не були готові до війни, бо у чоловіка сезонна робота та він тільки 3 дня встиг попрацювати після зимової перерви. Багато речей довелось покинути.

Далі шукали місце по всій країні. Зупинились на Києві з надією на нормальне працевлаштування. Два місяця жили, займаючи гроші у знайомих, бо роботи немає. Зараз працює чоловік, постійно на роботі, але отримує зовсім мало. Уся допомога ВПО йде на сплату житла.

У нас діток двоє. Старшій доньці 12 років. Навчання он-лайн. Друзів немає. Просиділа у чотирьох стінах рік.