Українська художниця Ольга Wilson малює «душі» загиблих українців.
«Дуже прошу намалювати мою бабусю Галю. Вона народилася 42-го року, у війну, в Луганській області. Вона любила своє рідне місто, Кремінну, і не хотіла їхати. Через постійні обстріли і вибухи, смерть племінника – її серце не витримало і відірвався тромб. Вона дуже сильно мучилася, ліків та знеболювальних не було. Я дуже хотіла її вивезти, щоб урятувати її і дати можливість ще пожити, адже вона щоразу чіплялася за життя, як би не було складно. Але я не встигла.
Ми забрали всіх тварин - її 2 котів, наших 4-х, 2 собак, кролика та морську свинку та поїхали звідти. Не змогли забрати лише бабусю. Я мрію повернутися в це місто, щоб сходити до неї на могилку і розповісти, як я сумую за її чаєм та розмовами.
Цього року я хотіла купити машину та відвезти її до Маріуполя, де жила тітка Олена, яку вона вважала другою дочкою. Тітка Олена з чоловіком дядьком Вовою теж загинули. Приблизно в той же час, коли вмерла моя бабуся. Я сподіваюся, вони зустрілися в другому світі, де немає болю, ні страху.»