Мені 33 роки, проживаю в селі, ніде поки не працюю. Роботи немає.
24 лютого ми були вдома. Сусіднє село росіяни окупували. Вони звідти стріляли, а через наше село літало. Потім почали по нашому селу стріляти, і нам прийшлося виїхати з дому. Собак з собою забрали.
Звісно, в той час у нас практично нічого не було в магазинах. Потрібно було далеко їздити, щоб щось купити. Ми сиділи без світла, без води, поки не виїхали.
Повернулись додому - а дім майже весь розбитий. Дуже жалко дім. Так що це і шокувало.
Коли вся сім’я разом, от тоді і всі психологічні труднощі проходять. Хата - то таке, відбудується. А так - змирилися.
Я хочу щоб війна вже закінчилася. А то і діти бояться ракет, і люди виживають, а не живуть.
