Сім’я з трьома дітьми виїхала до Запоріжжя, але молодша дитина все ще не розмовляє з тих пір, як вдома злякалась обстрілів

Ми з чоловіком і трьома дітьми жили у селищі Таврійському. 24 лютого вранці були вдома, я збирала старшу дитину в академію, середню – до школи. Донька сказала, що почалась війна, і ми почали збирати тривожну сумку. Батько з моїм чоловіком виїхали у Запоріжжя на роботу, але їх звідти повернули, і з того моменту вони не працювали. 

В нашу сторону почали гатити, по Таврійському. Через нас все вилітало, і ми все це чули.  Ми з самого початку ховалися в підвали, молодша дитина злякалася і не хоче говорити - ми навіть не знаємо, куди звернутися.

Не могли з двору виїхати, тому що нас обстрілювали. А коли виїхали, то поруч біля нас падали снаряди і горіли в посадці - це було дуже страшно.

Домашні тварини залишилися в селі, тому що там залишилися мої батьки. Ми забрали тільки дітей. Зараз живемо з батьками чоловіка в Запоріжжі.

Я навіть не можу уявити, коли війна скінчиться. Ми тільки надіємося на краще, щоб швидше – можливо, до весни.