Галина Вікторівна розповідає про своє життя до війни. Спочатку вчилася, потім працювала, вийшла заміж і одержала квартиру. Сталося велике горе – вона втратила сина й тепер займається вихованням своїх онуків. Під час війни довелося вивозити дітей подалі від обстрілів. Проте вдома краще, ніж в гостях – і вони повернулися. Вона мріє про мир, щоб швидше владнався конфлікт, а діти отримали освіту.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.