Я на групі за станом здоров'я, не працюю. Не можу сказати, що через війну моє життя сильно змінилося. Однак раніше я проходив лікування в Донецьку і часто туди їздив, а тепер доводиться їздити в Маріуполь.
Я зрозумів, що все змінилося, коли почалися вибухи. Ми сиділи без води кілька місяців, але всі сусіди намагалися допомагати один одному.
Коли все вибухало, було не дуже приємно, це відбувалося і вдень, і вночі. Лінія фронту проходить за кілька кілометрів від будинку, але все одно було добре чутно і видно. Зараз стріляють, але здалеку. Ми якось пережили все.
Мрію, щоб швидше все закінчилося і можна було вільно спілкуватися з родичами в Донецьку і Луганську, їздити до них в гості в будь-який час.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.