Мій син Андрій разом із шістьма друзями пішли шукати патрони на покинутий завод. Куди йдуть й навіщо – батькам не сказали. Знайшли там касетну бомбу, думали, що вона безпечна, і почали бити снарядом об землю. Тоді й прогримів вибух.
Двоє хлопчиків загинули на місці. Андрій дістав поранення в голову, йому посікло осколками руки й ноги. Він не загинув просто дивом.
Три місяці син пробув у реанімації. Осколок з голови лікарі вирішили не діставати, занадто ризиковано. Зробили йому кілька операцій. Він насилу зараз розмовляє й заново вчиться ходити. Звичайно, не віриться, що ось була дитина звичайна, нормальна, а стала раптом інвалідом.
З дня трагедії минуло три роки, Андрій потроху одужує, проходить реабілітацію.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.