Мені 65. Я мешкаю в селищі Степногірськ Запорізької області, яке щодня обстрілює російська армія. Діти виїхали в Запоріжжя. Я також виїжджав, але не надовго, бо орендувати житло дорого. Тож повернувся додому. Тут небезпечно, зате живу у своїй квартирі. Під час обстрілів ховаюся в підвал. 

Світло часто зникає. Буває, що по пів місяця сидимо без електроенергії. Газу взагалі немає. Топити нічим. Воду й хліб привозять. Отримую гуманітарну допомогу. 

Я мрію про мир. Хочу, щоб діти швидше повернулися.