Талановита й вправна Тетяна Мартинчук із Довбиша ще до війни створювала ексклюзивні в’язані речі: замовляли у неї шапки, туніки, безрукавки, светри, чешки… Та з початком повномасштабного вторгнення її улюблена справа набула зовсім іншого сенсу: тепер вона в’яже не лише для задоволення — а й для фронту.

Тетяна працює продавчинею в магазині та у барі, але завжди має при собі запас — з десяток пар готових шкарпеток. Щоб віддати військовим, коли ті заходять на каву. Її умілі руки працюють швидко: за день може зв’язати дві пари великих шкарпеток. В кожній з них — тепло її серця.

Найбільше зворушує те, що допомога — взаємна. Військові самі приносять нитки. Волонтерський клуб — підтримує. А Тетяна — не зупиняється.

Тетяна мріє після перемоги відкрити простір, де зможе навчати дітей — з тієї самої першої петельки, якій її навчила бабуся і з якої усе почалося.