Я спала, мені подзвонила сестра з м.Харків і стала кричати, що почалась вікна, нас бомблять. Я спочатку не повірила. Сказала їй, що може то які навчання, але в неї була істерика, вона кричала:" Які навчання, нас бомблять".

Одразу почала дзвонити синові в Харків і почався жах.

Перший шок після новини про війну я отримала вже 24.02.2022, коли вийшла зі свого магазину, і почула страшний гул, підняла голову і побачила дуже низько літак з червоною зіркою і зразу пролунав вибух, полетіли вікна, я впала, вибуховою хвилею потрощіло двері, вікна.

А найбільші труднощі стали трошки згодом, коли пропав зв'язок, їжа і можливість виїхати, бо були в перші дні зруйновані всі мости і ми опинилися наче на острові.

Їжі не було, залишалось вдома кілька пакетів макаронів, гречки та рису. Борошна було десь 5 кг. Електрику та газ відключили з перших днів( вони були розбиті ворожою авіацією. Перейшли з квартири жити до мами в хату, там була піч, топили дровами.

Воду збирали дощову і топили сніг, а на їжу ходили брати в колодязі через декілька хат.

Жили разом з сусідами в їхньому підвалі, в них був мішок перловки та кукурудзяні висівки. Варили кашу, в нас був мед, їли з ним, а з висівок сіяли муку і на сухій сковороді жарили перепілки. В погрібі було трохи картоплі та огірки з помідорами. А навесні копали топінамбур, робили з кропиви та кульбаби салати.

Ми живемо всі разом з родиною. Я приватний підприємець, ветлікар, маю свій невеличкий ветаптечний пункт, який трішки підлатали після обстрілів, зараз потроху там працюю, зміняти професію не хочу.

Під час війни були моменти, які приємно зворушили до глибини душі. Коли я роздобула трішки сиру і зробила вареники, та віднесла їх сусідським дітям(4 та 6 років), вони їх їли та казали, що смачнішого нічого не бачили, а їхні батьки плакали.

Через два місяці сусіди змогли виїхати, щоб вивезти дітей і сусідська дівчинка принесла мені запальничку і рулон туалетного паперу, та сказала, що це саме цінне, що в неї є, мені тут буде більш потрібно.

Річчю, яка нагадує про початок війни є запальничка, яку подарувала сусідська дівчинка, з якими ми жили в підвалі, її малюнок на 8 березня, та дитяча біблія, яку подарувала її матуся.