Тетяна Володимирівна і її сваха вивезли хворих стареньких батьків зі Слов’янська, коли обстріли пошкодили їх житло.
Мені 66 років. Я з дитинства мешкала в Маріуполі, а в 1995 році приїхала в місто Слов'янськ. На початку війни, у березні, виїхала донька моя з внуком, бо дуже сильні були обстріли. А 27 лютого в мами був інсульт. Я не мала можливості виїхати з нею, ми поїхали тільки 17 квітня. Потім я повернулася. Були прильоти, постраждав будинок: усі двері були вирвані, вікна вибиті.
Я дуже вдячна людям у Дніпрі. Ми туди виїхали і дуже довго шукали квартиру, бо були разом зі свахою, а в неї було двоє старих батьків: мамі 86 років, а батькові 93, і я теж із мамою, якій було 83 роки на той момент. Ніхто не хотів нас брати, та й на верхні поверхи ми не могли батьків занести - це було дуже складно.
Моя мама померла у вересні 2023-го, і у свахи помер батько в 2023 році.
Тепер ми вже повернулися до міста Слов'янська, бо хай би як було десь гарно, а додому хочеться. Зараз також важко. Я перенесла декілька операцій і онкооперацію. Чекаю на перемогу, вірю в неї, але на все воля Божа. Інколи так зневіришся, що просто не уявляєш, що буде завтра.
Ми дах підлатали трошки в тій кімнаті, де стеля впала. Але мої втрати та руйнування не настільки тяжкі, як у людей, тому я на долю не скаржуся.
Та все одно хотілося б, щоб рашисти відповіли за все: за знедолених людей, за загиблих дітей, за наших хлопців. Це справжній геноцид. Я цього не розумію і не хочу розуміти.
Мені хотілося б, щоб у цьому році війна закінчилася, але важко нашим хлопцям без підтримки. Країна – це як маленька дитина зараз, вона дуже вразлива, і дуже багато залежить не тільки від нас. Я молюся щодня вранці, вдень та ввечері за нашу Україну.
Я раніше ніколи не надавала значення слову «мир». Мій дідусь пройшов усю війну, і він весь час казав: «Донечко, цінуй мир, не прощай зради, цінуй дружбу, довіру». А зараз ці слова такі актуальні для мене! Я часто їх згадую і наче чую його голос. Дуже ціную підтримку. Я наче прокинулася.
Ця війна пробудила людей, але ж хочеться, щоб скоріше мир настав, щоб усе працювало, щоб люди не боялися спати. І хочеться кожного нашого громадянина обняти, побажати йому здоров'я, наснаги, добробуту, злагоди; щоб одне одного розуміли, у сім'ях підтримка була. І всім людям – тільки найкращого!
