Мені 57 років. Я живу в місті Слов’янськ. Діти виїхали. Коли я дізналася про початок війни, то кілька днів не могла прийти до тями: була дуже шокована. Потім трохи заспокоїлася, а зараз також страшно. У місті спокійно, однак неподалік лунають вибухи. Психологічно важко. Лякає невідомість. Страшно потрапити в окупацію. 

Я втратила роботу. У місті функціонує лише комунальне господарство і магазини працюють. А підприємства зачинилися. Були прильоти неподалік. Багато людей загинуло. Якби не сусіди, я не знаю, як би виживала. Вони виїхали в Німеччину, але й звідти допомагають мені. 

Сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Хочу побачити дітей і внука.