Нам з сином довелось покинути домівку… Чоловік залишився на окупованій території: син вже 18 місяців не бачив батька. Він постійно себе накручує психологічно, через що без снодійного не може заснути, почалися проблеми з колінними суглобами.  

Важкі були постійні обшуки з купою військових, які направляли на тебе зброю і водити під прицілом автомата. Син почав заїкатися від постійного страху… Потім заборонили зачиняти на ніч двері, бо інакше розстріляють домівку.     

У перші тижні війни не було ні світла, ні води, ні зв'язку, ліки закінчилися в перший тиждень, продуктами харчування обмінювалися з сусідами - ми їм молоко, вони нам яйця та яблука, так і харчувалися…

У нас взагалі нічого не залишилось, навіть дитячих фото, виїжджали степами та полями о 5 ранку, поки не так сильно  стріляли…