Володимир рятував від обстрілів не тільки свою сім’ю, а і корів, якими займався все життя. Худоба з переляку розбігалась

Мене війна у селі Прибузькому застала. Сиділи в погребі цілий тиждень, поки трішки стихло. У мене мати стара, 74 роки. Жінка глухоніма, дочці 13 років. Ми виїхали в село Лимани за 15 кілометрів, трошки там пожили. Потім дочка і жінка поїхали до Польщі. Там дочка ходила в школу. А ми з матір’ю в Лиманах були весь час. 

У мене в Прибузькому були корови, і я їх повів до Лиманів. Страшно було. Стріляли. Корови вирвалися, повтікали назад. Одну я втримав, вона була вагітна, і привів до Лиманів. Вона 15 травня розтелилася. 

В Лиманах є річка - я подумав, що худобі хоч вода буде. А в Прибузькому не було ні води, ні світла, ні газу. Все побили та постріляли. Сарай згорів. Сусідських хат також багато побитих та згорілих. Влітку трава була - то корови паслися, а потім косити доводилося. 

У листопаді обстріли затихли, то я приїжджав трошки поремонтувати. Знайшов інших своїх корів. Багатьох корів повбивало, а мої живі залишилися. 

Там було заміновано, але я не наступив куди не треба. Спіймав корів - то й добре. Весною, звичайно, було важко косити, бо не знаєш, куди наступати, куди наїхати можна. Але пощастило. Сіна накосив і тримаю худобу. Я людям у Лиманах досі вожу молоко. Вони знають, що молоко в мене добре, і вершки, і сир. Раз на тиждень привожу, і вони вдячні. А я радий, що худоба жива, бо я все життя її тримаю, мені подобається сільське господарство. 

Мати стара, тестя поховали тиждень тому. Він після інсульту помер. Дорогий похорон. А мати також ледве пересувається. 

Ми з сусідом тут обробляємо поле, де можна. До нас приїжджають сапери, і дуже чутно, як вибухає дев’ять кілограмів тротилу. Якщо наїхати трактором, то він поламається. І загинути можна легко. 

Тяжко, звичайно, але хлопцям на передовій ще тяжче. Із нашого Прибузького дуже багато хлопців загинуло на війні. Навіть тяжко говорити про це.

В селі роботи немає, та й залишились одні пенсіонери. Просять їм допомогти, а навіть нема кому допомагати - всіх забирають на війну. Стараємося одне одного підтримувати. У старости телефон не вимикається - кругом потрібно допомагати. Світло зробили, газ уже під’єднують, вода є. Жити можна. Руки не потрібно опускати. Вже всіх ця війна втомила. Хлопців привозять, у закритій труні ховаємо. Дуже тяжко. 

Війна закінчиться, коли до тями прийдуть росіяни. Їх там пропаганда зазомбувала.