Ми жили в Харкові. Коли почалася війна, Мене все шокувало. Ще й досі страшно. Нам довелося виїхати. Спочатку поїхали в Кременчук. Там восьмеро людей жили в одній квартирі, де зовсім нічого не було. Ми з чоловіком і дітьми поїхали на захід України. Потім ми з друзями розділилися, приїхали до Охтирки.

Коли ми виїжджали з Харкова, то не знали, чи повернемося. Було важко кинути квартиру, де все майно залишалося.

Ми машиною виїжджали. Були дуже великі затори, багато людей виїжджало, але це було краще, ніж потягом добиратися.

Зараз чоловік повернувся до Харкова, а ми тут залишились. Чекаємо, коли можна буде повернутися. Ми забрали кота, і він усю дорогу кричав, бо мало коли виїжджав кудись.

Нам усім дуже хотілося б, щоб війна закінчилася якнайшвидше, і ми повернулися додому.