Я жила самотньо в Михайлівці. У нас все вимкнули, не було комунікацій. Зараз село окуповане. Нас вивозили автобусами. Тоді обстрілів ще не було. Їхала колона з машин і наш автобус. На блокпостах всіх перевіряли, чоловіків роздягали повністю. Я виїхала в літньому халаті та тапочках. 

Зараз я живу у сестри в Запоріжжі. Їхати більше нікуди.  

Мені було дуже прикро покидати рідний будинок. Сестра за мною доглядає, але їй важко. Їй буде 83 роки, а мені – 88 років. Нам дуже тяжко у такому похилому віці.

Я сподіваюсь, що війна скоро скінчиться.