Мені 49 років. Я жила в місті Токмак Запорізької області. У мене є дві доньки й син.
Про початок війни я дізналася від доньки, але не повірила, поки сама не побачила на вулицях нашого міста російських військових. Їх було так багато, що я навіть боялася ходити до крамниці.
Менша донька дуже злякалася, коли неподалік стався вибух.
Потім ми знайшли перевізника, який за певну плату вивіз нас у Запоріжжя. Ми вчасно виїхали. Пізніше окупанти нікого не випускали.
Коли ми приїхали в Запоріжжя, волонтери нагодували нас і дали гуманітарну допомогу. Також ми отримуємо виплати як внутрішньо переміщені особи.
Хочеться скоріше повернутися додому.