Я жила у Світлодарську і працювала на станції. Перший день війни я запам’ятала особливо: це був мій день народження, мені виповнилося 50 років.

Найбільше мене шокувало те, що відбувалося у місті вісім років: постійні обстріли. Це було неймовірно страшно, коли домівки складалися з п’ятого по перший поверх.

Я не стикнулася з гуманітарною катастрофою, бо встигла виїхати ще до того, як зникли продукти та вода. Евакуювалася в Бахмут, але й там почалися вибухи. Нині я перебуваю у місті Лубни.

Війна сильно вплинула на мою родину: ми втратили все. Раніше було стабільне життя, зарплата, а тепер нічого немає.

Психологічно було дуже важко. За рік я трохи відійшла, але іноді морально все ще тяжко.

Про своє майбутнє сказати нічого не можу. Поки що сподіваюся на мир і стабільність.