Перший день війни був дуже важким. Я сиділа в підвалі. Жила тоді в селі Єлизаветівка між Вугледаром і Мар’їнкою. Було страшно, бо навколо лунали вибухи.

З перших днів у місті нічого не було: ні світла, ні газу, ні води. Усе зникло одразу. Доводилося якось виживати. 

Мене шокувало те, що почалася війна, що доводиться ховатися й боятися за життя.

Евакуювалася я швидко. Коли вибухи стали зовсім близько, я зрозуміла, що більше терпіти не можу. Покидала в машину деякі речі й виїхала.

Морально мені дуже важко. Війна сильно вдарила по родині. Усі переживають. Житла у рідному селі вже немає, роботи немає, у мене маленька пенсія.

Я дуже хочу додому. Це і є моя найбільша мрія. Тут відчуваю себе чужою.