В перший день війни в Харкові було дуже важко. Я зателефонувала чоловікові на службу, бо почався обстріл. Питала, що трапилося. А він сказав, що війна почалася. У мене був шок. Ми ще десять днів були в Харкові. Чоловік спочатку був наївний - говорив, що мирних не чіпатимуть. А потім сказав: «Виїжджайте на захід України». І ми поїхали до свекрухи в Хмельницький, а через сім місяців перебралися до моїх батьків у Кіровоградську область. 

Коли літаки над нами кружляли – це було найстрашніше. Ми не знали, чи скине той літак на нас бомбу, чи ні. Навіть С-300 були не такими страшними.

Ми хотіли виїхати за кордон, а потім вирішили залишитися в Україні. Коли виїжджали, то було стільки людей, що ми ледве влізли в потяг. Було важко. 

Мрію повернутися додому.