Мені 50 років. Жила з чоловіком у місті Привілля Луганської області.

Коли почалися обстріли, ми сиділи в підвалі. Після першого прильоту в нашому будинку вилетіли вікна. Сьомого травня було ще два прильоти. Не знаю, як ми вижили. 

У травні зник газ. Світла й води також не було. Поки мали продукти, готували їсти на вогнищі. Потім голодували. Пенсії не платили. Продуктів не було. 

Нас вивезли волонтери у кінці травня. Зараз ми мешкаємо в родичів у Полтаві. На фоні стресу у мене стався інсульт. 

Хочеться, що швидше закінчилася війна і ми могли жити спокійно.