Я мешкав у місті Маріуполі, на вулиці Сєченова. З дружиною розлучився, жив разом з батьками. 

Почався обстріл міста. Було чутно, що працює артилерія, гуділи сирени, було справді моторошно. Я виїхав у інший район міста, а батьки залишалися вдома. Не було можливості навіть додому повернутися, у Кальміуський район. Я був на околиці міста, сидів у підвалі зі своїм другом. Він мене вивіз на автомобілі разом зі своєю родиною на другий день війни. 

Було по-справжньому моторошно. Я розумів, що це швидко не закінчиться. Збагнув, що почалася війна. За всіма ознаками це було видно і чутно. Була загальна паніка. 

Було дуже важко виїжджати із міста, знаючи, що мої батьки залишаються там. Я на даний момент нічим не можу їм допомогти. Ось це було найважче: залишити все, покинути і поїхати. 

Найстрашнішим було бачити, як гинуть люди. У 1999 році я застав Чеченську війну, я знаю як це. 

Коли ми виїжджали, навкруги гриміло, були вибухи. Машини їхали через поле, посадки, найрізноманітнішими шляхами. Багато хто йшов пішки. Я бачив скільки людей намагалися зупинити машини. Важко було на серці. Людей залишили і невідомо що з ними могло статися. Я вже бачив, як на моїх очах гинули люди. Було морально дуже важко. 

До Дніпра ми добиралися п'ять днів. Ми виїхали у бік Бердянська, там переночували. Потім поїхали далі, переночували в одному селищі і на трасі у машині ночували ще дві ночі. Ставили машину у посадці, практично не спали, було дуже страшно. Стомились, вимотались, але все-таки виїхали. 

У Дніпрі у мене багато знайомих. Там нас уже зустрічали. 

Батьки залишилися у Маріуполі. Батько виїжджав у бік Бердянська, мама взагалі не залишала місто. Не хочуть покидати житло, будинок майже не пошкоджений. Там шибки повилітали і все. Вмовити їх виїхати немає можливості. 

У Дніпрі у мене здебільшого підробітки. Роботу знайти дуже важко. Тепер будівництва заморожені, офіційно не влаштовують. Є разові підробітки, а офіційно влаштуватися не вдається. 

Дуже хочеться, щоб війна закінчилася чимшвидше. Вже стільки горя вона принесла. Хочу повернутися додому, налагодити життя. Мрію, щоб була сім'я, дім, робота, діти. Щоб батьки довше пожили. Я не готовий з ними прощатися. Був тривалий період, коли я не звертав на них увагу, а зараз я розумію, що найголовніший ресурс, який ми не повернемо, - це втрачений час. Хотілося б у місті допомогти. Це моє рідне місто. Відновити, відбудувати заново.