Я була вдома. В мене тілький вийшов з лікарні чоловік, він навіть ще не міг пересуватись по помешканню самостійно. А тут війна та потрібно ходити в укриття. Було дуже важко прийняти якесь рішення.

Я залишила дома матусю та старшого сина. Чоловік поїхав лікуватись у Японію - у перші місяці війни ми не могли його лікувати та піклуватись про нього належним чином, тому волонтери допомогли і зараз він одужує. Я з молодшим сином повернулась до родини.

В мене був шок від підтримки європейців, коли я з сином прийняла рішення поїхати. Дай Боже щастя всім цим людям. Дуже велика підтримка! Про нас дуже добре піклувались, але водночас це стало найбільшим випробуванням, тому я повернулась на Батьківщину. Так краще, я гадаю. Я повернулась на свою роботу та працюю, але заробіток суттєво знизився. А син не може знайти роботу. Бізнес без чоловіка не працює, нажаль.

Про ці всі події мені нагадує моя валіза! Я її віддала, коли повернулась до дому. Не можу її бачити.