У перший день війни я була вдома. Було тривожно, але я не очікувала, що все це так затягнеться. Сєвєродонецьк почали обстрілювати. Не стало води, світла та газу. Снаряди прилітали в будинки. Було дуже страшно виходити на вулицю. Опалення не було, а на вулиці стояв мороз. 

Медиків у місті не було, а я захворіла на ковід. Довелось виїхати, бо самостійне лікування нічого не дало. Аптеки були зачинені. Зараз я живу в Черкасах та чекаю миру.