Постійні переїзди, страх, нестача коштів та відчай змінили наше життя. Ми перебували вдома, планували йти на роботу, а діти до школи. Але літаки о 4 ранку змінили життя кожного українця.

Коли повідомили дітям, вони мовчали і дивилися великими очима, бо не розуміли, що таке війна, як і ми самі.

Сидячи у підвалі, ми бачили, як багато літаків скидали бомби. Тоді здавалося, що вже все…

Ми стикнулися з реальністю війни. Дітей намагаємося захистити максимально, але тепер вони бояться найменшого звуку, прокидалися по ночах та кричали уві сні.

Готували їжу на вогнищі, купували воду та запасали її, коли це було можливо. Згодом з’явився брелок для ключів з кулею – символ виживання.