У Кремінній вибухи були відразу. Вранці я не міг зрозуміти, що таке. Жив у приватному секторі. Завжди рано прокидався. Не очікував, що буде таке. Відразу почав робити запас медикаментів, бо ми з дружиною маємо інвалідність. Зняли гроші у банкоматі. Потім почали сидіти в підвалі. Було дуже страшно, коли літали снаряди. Я хвилювався за дітей. 

Ми з дружиною виїхали за кордон. Коли старший син пішов на війну, я повернувся. Зараз живу в Одесі. Тут живе багато моїх земляків. Підтримую сина, як можу. Дуже чекаю миру та перемоги.