Ірина Василівна розповідає про воєнні дії, які довелося пережити. Нескінченні обстріли та життя у підвалах. Летить скло через снаряди та руйнуються будинки. Люди втомилися від життя під бомбардуванням. 

Жінка зі сльозами на очах розповідає про те, що дітей своїх не бачить. Будинок потребує відновлення, а за нинішніх швидкозростаючих цін, стабільно-мінімальних пенсій та зарплат це дуже складно. Вона мріє про мир та бачитися з дітьми.

Було дуже страшно, коли кулі летять та вилітають вікна, і не знаєш, куди тікати