Ірина Василівна розповідає про воєнні дії, які довелося пережити. Нескінченні обстріли та життя у підвалах. Летить скло через снаряди та руйнуються будинки. Люди втомилися від життя під бомбардуванням.
Жінка зі сльозами на очах розповідає про те, що дітей своїх не бачить. Будинок потребує відновлення, а за нинішніх швидкозростаючих цін, стабільно-мінімальних пенсій та зарплат це дуже складно. Вона мріє про мир та бачитися з дітьми.
.png "Підвісили за наручники до стелі та били ременем")
.png "Імена")
