Вранці 24 лютого я була сама вдома, почула звуки вибухів. Не було чим виїхати. Було дуже страшно, коли нас щоночі по 3-4 рази бомбили з літаків.
Був великий запас продуктів, оскільки проживали в селі. Зараз живемо всі в різних куточках країни, хоча до війни всі проживали на одній вулиці.
Мама померла, серце не витримало…
Нас дуже добре прийняли люди, коли ми приїхали на безпечну територію. Роботи немає, до війни весь час працювала. Зараз проблеми зі здоров'ям.
Зі мною зараз є сумка з документами, з якою постійно бігали в укриття.
