До війни життя було непогане. Біля мене був синочок. А прийшла війна – наробила горя.
24 лютого я була вдома. Зателефонував син і сказав, що почалася війна і його забирають в армію. А через два тижні приїхали окупанти й жили біля мене цілих десять місяців. Було дуже страшно, багато техніки стояло під будинком. Стріляли.
Мені ця війна ніколи не забудеться. Моя хата ходила ходором, біля мене стояли танки, стріляли. Було дуже страшно. Дім побитий. У мене й вікна вилетіли.
У нас поруч - магазин. Люди привозили продукти, мені син гроші висилав, і я купляла все, що потрібно. Ми ділилися з сусідами, у кого що було.
Син отримав поранення на фронті, він переніс 25 операцій. Зараз перебуває в Німеччині й знову чекає на операцію.
Хотілося б скоріше дочекатися перемоги і дожити віку в мирі.
