Ми з чоловіком жили в Маріуполі. Мали власний будинок. Коли почалася війна, нашому синові було два з половиною роки. Чоловік працював. Я була в декретній відпустці. У червні мала б віддати дитину в дитячий садочок і вийти на роботу. Війна повністю змінила наше життя. Будинок згорів разом з усім, що в ньому було. В кінці лютого ми виїхали з Маріуполя.
Батьки вдруге залишилися без житла. Вони з Луганської області. Два роки тому втратили там квартиру й переїхали до Маріуполя. Тепер знову залишилися без нічого. Їм тяжче, ніж нам. Ми молоді, а їм по 59 років.
Складно, коли немає свого куточка. У нас залишився тільки автомобіль – більше нічого немає. Дякуємо Фонду ЯМаріуполь за те, що допомагає речами.
Спочатку я з сином поїхала в Західну Україну. Місцеві жителі до нас добре поставилися. Надали будинок і навіть не вимагали орендну плату. Ми платили тільки за комунальні послуги. А потім сказали, що повертається власниця будинку, і попросили звільнити помешкання. Ми переїхали в Кривий Ріг. Чоловік не з нами, він працює в іншому місті. Але тут ми ближче до нього. Коли його відпускають, він до нас приїздить.
Найголовніше – це життя, а решта – наживне. Ми віримо в нашу перемогу. Хочемо, щоб наші військові вигнали росіян з України.
