У мене все було добре: на пенсії жила спокійно, нянчила онуків. Сподівалась, що все буде добре. Старалась зробити все для дітей. Почалась війна і спокійне життя закінчилось. Обстріли були потужними. У місті не було бензину, тому виїхати я не могла. Світла, води та газу також не було. Будинок я опалювала дровами, воду брала в колодязі. Запасів їжі вистачило на місяць. Я зібрала речі та виїхала з міста разом з волонтерами. Автобусами виїжджало багато людей.

Я виїхала до Одеси, зараз виживаю на пенсію. Моя родина живе зі мною, онук постійно лякається гучних звуків. Деякий час він не розмовляв. Довелось звертатись до спеціалістів. Зараз я сподіваюсь лише на мир. Нехай війна закінчиться.