Війна мене застала вдома. У перший тиждень будинок моєї дочки розбомбили.
Що ми пережили! І в погребах ховались, і ракети над головами літали.
Ми всі з’їхались до сина. У його дворі досі нерозірваний снаряд стирчить. До нас приїжджала гуманітарна допомога - завдяки цьому і виживали.
До квітня я була у Гуляйполі. Син залишився вдома. Там немає світла, води і газу. Ми виїхали до Запоріжжя. Зараз живу у гуртожитку, тут біля ста людей.
Сподіваємось, що скоро все закінчиться і ми повернемось додому.
