Прокинулась від вибухів і не могли зрозуміти, що це.Тільки пізніше вранці почули про напад росіян. Будинок мій напівзруйнований стоїть ще з січня. Він без шифера стоїть і накрити його хоча б чимось тимчасово немає змоги, бо наше село й досі під обстрілами. Ще одну зиму, не вистоїть і тоді я з онуками залишусь без домівки. Третього грудня нас почали обстрілювати з лівого берега.Ми живемо двома родинами разом. Кошти йдуть на оренду будинку, комірне, памперси, канцтовари, одяг, взуття. Писали в багато благодійних фондів, але не всі допомагали. Живу з сім'єю сина, одна донька живе й працює в Польщі, друга ще в окупації, менший син теж далеко. Я пенсіонер. До війни діти працювали на полях. Нещодавно онуки привезли з собою уламки боєприпасів, якими стріляли по нашому селі.