Сергій з сім’єю на початку війни перебрався до батьків у приватний будинок, де вони ховались від обстрілів у підвалі. Пошкодження будівлі усували власними силами

О п’ятій ранку я прокинувся від якогось шуму, розбудив жінку. В нас уже була «тривожна валіза». Ми зібрали інші речі і приїхали до батьків у приватний сектор. 

Я працюю в школі. На роботі попросили перенести стільці до бомбосховища. Там були ще якісь ліжка старенькі. Ми все поставили в зручні місця, щоб люди могли ховатися. Потім я поїхав на заправку. Там була дуже велика черга: мабуть, машин 50. 

По місту почали їздити танки без розпізнавальних знаків. Ми не розуміли, чи то наші, чи російські. Я швиденько заправився і поїхав до батьків. Весь час ми з жінкою і сином перебували там. Застали бомбардування залізничного вокзалу і нафтобази, яка вже не працювала, але там стояли резервуари із залишками нафти. 

Будинок батьків трішки постраждав. За допомогою сусідів ми вже відремонтували дах. Ще в батькову машину прилетів осколок – лопнуло лобове скло. Я був постійно то у батьків, то в себе. А жінка і дитина виїжджали до Польщі, потім до Литви. Зараз ми вже переїхали від батьків до своєї багатоповерхівки. Наразі тут проживаємо сім’єю.

Найбільше шокували літаки. Коли бомбили нафтобазу, ми на власні очі бачили, як летів літак і випускав ракети. Ми тоді насилу забігли в погреб під літньою кухнею. 

Сину на той момент було шість років. Після звуків повітряної тривоги або шуму літаків він сам піднімався, відкривав двері і босоніж біг до підвалу. 

Гуманітарну допомогу ми отримували. На роботі нам платили зарплатню, критичної ситуації не було. Були часи, коли ми навіть самі допомагали іншим людям.

На минулому тижні у нас над містом пролетіла ракета. Я перебував у школі на майданчику - досить страшно ще. Я і зараз працюю в школі, дистанційно викладаю. Дітям трішки пояснюємо ситуацію, як так сталося, з психологом розмовляємо. 

Хотілося б, щоб війна закінчилася якнайшвидше перемогою України, щоб діти повернулися до школи, і надалі працювати, навчати дітей. Хочеться, щоб для України це закінчилося, як страшний сон. Щоб ми зробили висновки стосовно сусідів, які принесли стільки лиха нам в країну. Щоб Україна розвивалася і розквітала.