З першого дня війни в селі були обстріли. Відбувалось щось страшне. На моїх очах руйнували будинки. Не було світла та води. Також вимкнули газ.

Бої точилися дуже довго.

Спочатку з села евакуювалась я, а потім приїхала за чоловіком. Його вже вивозили під обстрілами, лежачого на підлозі. Спочатку ми жили в Дніпрі, потім переїхали в Слов’янськ, аби бути ближче до дому. Сподіваюсь, що після перемоги я повернусь до рідного села, хоча більшість будівель там зруйновані.