Ми з чоловіком і двома дітьми жили в Харкові. Через тиждень від початку війни виїхали в Сумську область до батьків. Виїжджали на власному транспорті. Були великі затори. Добралися за 12 годин, хоча в мирний час доїжджали за три години.
У батьків були запаси продуктів.
Ми самі пекли хліб. А в магазинах майже нічого не було. Проблематично було знайти «памперси» для маленької дитини.
Мені здається, що війна закінчиться нескоро. Ми поки що боїмося повертатися додому, хоча дуже хочемо. В Харкові залишилася наша квартира. А батьки чоловіка жили в приватному секторі. Їхній будинок згорів разом з усім майном. Добре, що їх тоді не було вдома.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.