Ось вже понад рік Ірина Жигалюк живе з сумом на серці. Її брат, який служив на фронті, зник безвісти. "Хочеться знайти його живим чи мертвим, щоб він не став безіменним героєм", — говорить Ірина.

Ця особиста трагедія стала частиною її життя, але не зламала дух. Ірина, вчителька початкових класів, завжди була активною у своїй громаді. Коли почалася війна — не залишилася осторонь. Разом із колегами організувала у селі Ставище гуманітарний хаб для біженців, які проходили через цей населений пункт. Перші дні війни були надважкими. Досить швидко бойові дії наблизилися до їхнього села, Ірина та її родина все одно лишились вдома. "Ми не могли виїхати, адже потрібно було підтримувати одне одного і допомагати тим, хто цього потребує", — підкреслює жінка.